“Виїжджаємо, значить, на САУшці нашій… Все, як зазвичай. Нічого не віщувало біди, як то кажуть”, — сміється “Кока”, хоча історія його могла мати і не такий щасливий кінець.

“Виїхали на позицію. Злізли з броні покурити. Тільки затягнувся — радєйка кричить: “Гармата до бою! Два швидких!”. Ми швиденько зарядилися. Перший пішов… Другий…
І тут раптом по радєйці: “Відбій!”. Як відбій!? Чого відбій!? Мали ж десять відстріляти?!” — Кока розмахує руками і кричить, неначе все ще знаходиться всередині гармати.

“Ну, ми повилазили всі через люки. Дивимось, а ствол — отак…”, — чоловік долонями показує величезну діру. — Ствол розірвало десь посередині. І снаряд в кількох метрах від САУшки лежить цілий”.

“Виявилося, що перший снаряд розірвався прямо в стволі. Чи то неякісний був, чи ще якісь причини — не знаю. А другий слідом за ним пішов, через діру вискочив, прострибав по полю, як жаба, і застряг в багнюці. Йому залишку ствола не вистачило, щоби взвестися”.

На питання, чи не почув екіпаж, що щось пішло не так після першого пострілу, навідник зі сміхом відповідає, що це неможливо: “В машині такий гул стоїть під час роботи, що відрізнити вихід від ближнього вибуху майже неможливо”.

До призову Микола працював охоронцем у приватній фірмі. Його шлях до лав Збройних Сил розпочався 15 лютого 2023 року: чоловікові була потрібна звичайна довідка з військкомату для роботи, що підтверджувала б його перебування на обліку. Проте разом довідкою він отримав повістку.

Після мобілізації Микола пройшов два етапи підготовки. Спочатку — інтенсивний вишкіл у Латвії, де акцент робився на індивідуальному виживанні та роботі малих груп. Згодом, вже в Україні він опанував спеціальність навідника на потужній 152-мм САУ 2С3 «Акація». Проте фронтові потреби внесли свої корективи: потрапивши в підрозділ, Микола був призначений номером обслуги (заряджаючим) на легшу 122-мм САУ 2С1 «Гвоздика», де його навички навідника стали резервною компетенцією екіпажу.

Наразі “Кока” воює у самохідному артилерійському дивізіоні нашої бригади, на Сумщині.

“Чому мене прозвали “Кока”, бо колу страшенно люблю. То мій еліксир життя! Як би тяжко не було — випив коли, і якось воно веселіше”, — із нотками задоволення в голосі говорить навідник.