«Я тоді пообіцяв, що більше в той човен не сяду», — казав собі Олег “Вакула” після чергового штурму в Кринках. Але потім знову повертався назад.
Олег родом із Вінницької області. До війни працював на агрофірмі, жив спокійним життям, мав власне господарство, землю, сімʼю. Воював у зоні АТО ще у 2014 році в артилерії, а в 2022 році був знову призваний до війська, у морську піхоту.
У складі розвідроти своєї бригади пройшов через контрнаступальні дії в Старомайорську у 2023 році, пізніше майже рік виконував завдання на Херсонщині.
Один із виходів у Кринках затягнувся на 28 днів замість пʼяти.
Група Вакули висадилась із човна на лівому березі Дніпра, де їх зустрів рій ворожих дронів. Згодом до дронів доєдналися артилерія та міномети. «Нас крили всім, чим могли. Перші три години ми по тих камишах бігали, ховалися від дронів. Я думав, що ми звідти не вийдемо», — згадує Олег.
Питної води вистачило на кілька днів. Решту часу Вакула з побратимами пили річкову воду з Дніпра. «Нам пощастило, що ми мали ті таблетки для знезараження води. Нам і продукти з дронів скидали, але росіяни їх знищували, ми навіть не встигали їх забирати. Тому трохи посиділи на дієті».
Зараз Вакула літає на “мавіках” в артдивізіоні «Арсенал» Президентської бригади. Каже, що молоді швидше опановують нову техніку, але бойовий досвід, як у нього, дає розуміння ситуації, дисципліну і вміння швидко приймати рішення. Попри вікову різницю побратими постійно вчаться один в одного.
Роки в армії навчили Олега головній мудрості: на війні все залежить від людей, які поруч з тобою.
«Коли знаєш, з ким ідеш — це головне. Є такі, що за ними і в пекло підеш».
