«Це форма Бундесверу. Я її не знімаю відколи я повернувся до війська…Багато питають: “В Німеччині вчився?”. Я кажу — ніде я не вчився, просто в мене такий стиль, як казав Чарльз Буковскі».

Поцінувач історії і затятий колекціонер артефактів часів Першої і Другої світових воєн, снайпер роти розвідки “Фріц” отримав свій позивний в 2013 році. Він проходив строкову службу ще в Президентському полку (тепер – Окрема президентська бригада). Згодом він доєднався до роти снайперів. Згадує, що відбір був серйозним.

“Якщо в спецпризначенці тоді брали в основному майстрів спорту, особливо з рукопашки, то в снайпери брали людей з сільської місцевості через їхню близькість до природи. У багатьох з нас був досвід в полюванні, орієнтуванні на місцевості, фізична витривалість.”

Під час служби Фріц відточував свої навички зі снайперської гвинтівки Драгунова, пройшов декілька бойових ротацій на Сході, займав призові місця в загальноукраїнських снайперських змаганнях.

По закінченню контракту він кілька років пожив цивільним життям, працював механіком. На початку повномасштабного вторгнення одразу звʼязався з побратимами з рідної частини і вирушив до Києва, щоб знову стати в стрій.

Фріц брав участь в обороні Києва. Згодом пройшов через запеклі міські бої в Бахмуті. З часів АТО багато чого змінилося, і снайперам довелось швидко адаптуватися до панування дронів. Попри нові виклики, Фріц впевнений, що його робота завжди “буде в тренді”.

“Ми не конкуруємо з дронами, ми працюємо там, де дрони не можуть — диверсійні, контрдиверсійні, контрснайперські дії”.