Віталій на позивний “Лис” — головний сержант 11 роти 4-го мехбату. Броварчанин. Змінив цивільний одяг на піксель у березні 22-го. Увесь військовий шлях долає разом з Президентською бригадою. За роки служби побачив обличчя в*йни в усіх його проявах. На рахунку піхотинця чимало знищ*них та взятих в полон окупантів. Військовий згадує, як і сам був за крок від см*рті. Але Фортуна особисто втрутилася в його життя.
Тоді Лис був під Соледаром на Донеччині. Зима, морози. Працювали двійками. Три години на позиції — три години відпочиваєш в бліндажі.
“Повернулися ми з побратимом. Зняли талани, щоб ноги трохи відпочили. Лежимо дрімаємо. Чую, щось свистить. Секунда — удар і повний бліндаж диму. Я до побратима — він живий, все добре”.
Бійці вибігли з бліндажа і помчали до найближчого окопа, навіть не згадуючи про взуття. На годиннику час вказує про скоре настання світанку. Босі та без зброї дочекалися сіряка. Вирішили повернутися до бліндажа — подивитися, що сталося.
“В стелі діра величезна і лежить міна 120-та нездетонована. От як ми лежали, вона прямо між нами впала. Це був шок”.
Лис з побратимом викликали саперів. Міну успішно забрали та підірвали. Хлопцям сказали, що тепер у них два дні народження.
“На нас взагалі ані подряпини! Єдине що, у побратима мого вся спина в скалках від тріски бліндажної. Він на їжачка був схожий. Довго медики з нього ті скалки виймали”, — сміється Лис.
