Старший солдат Віталій «Космо» — інженер у майстерні батальйону безпілотних систем. У перші дні повномасштабного вторгнення він із сусідом прийшов до військкомату.

«Його забрали одразу, бо він медик. А мені сказали чекати дзвінка. Чекав до 2025 року, поки не мобілізували співробітники ТЦК», — пригадує хлопець.

Там на Віталія претендувала морська піхота, але він обрав безпілотні системи у Президентській бригаді. Хоча, за словами Космо, він тоді не мав жодного стосунку до програмування чи паяння. Втім, запевнив командира, що він адаптивна людина, яка готова вчитися.

«Усе опанував з нуля, і найскладнішою виявилася не робота паяльником, а необхідність зрозуміти, як все працює. Бо, знаєте, одна справа — як мавпочка запам’ятати, яку кнопочку тицяти. Зовсім інше — розуміти, що відбувається, коли ти на неї тиснеш».

Зараз Віталія можна назвати справжнім майстром своєї справи. Його завдання — оптимізовувати, приводити до ладу та переробляти БПЛА так, щоб пілоти на позиціях просто, як кажуть автомобілісти, «сіли та поїхали».

«Дрони перепрошиваємо, змінюємо їм частоти, ремонтуємо після уражень та підганяємо під єдиний стандарт. Наш власний ДСТУ, так би мовити. Робота монотонна, виснажлива і часто вимагає нетипових рішень, адже ворог теж не стоїть на місці».

Постійні технологічні перегони з противником є головним викликом у роботі Космо. Щоб обходити ворожі РЕБи, майстерня тестує нові канали зв’язку та частоти.

«Спробую пояснити на пальцях. Високі частоти — це собака, а низькі — кіт. Те, що полюбляє собака, не любить кіт. До всього треба своє обладнання. Не можна взяти наземну станцію на одні частоти і підкинути на неї інші, так воно не працюватиме».

Після демобілізації Космо з побратимами планує відкрити власну технічну майстерню. У якійсь іншій цивільній професії себе не бачить. Каже, що безпілотники тепер — справа його життя.

«Я це зрозумів, коли, навіть дико втомлений, не зупиняюся та продовжую працювати. А коли приїжджає нова партія безпілотників, то хочу якнайшвидше почати з ними працювати. Тож це дійсно справа до душі, я кайфую».