«Я був повним нулем у дронах. Взагалі нічого не розумів у FPV та інших “пташках”. Ну, чотири промені, якісь пропелери, а як воно літає… хто зна».
Такими були перші думки Михайла (ім’я змінено) «Вуса», коли він дізнався, що його протитанковий підрозділ 3 МБ змінює рід діяльності і починає опановувати FPV-дрони. Він пригадує: тоді в новоствореній майстерні бракувало навчальних матеріалів, тому інформацію доводилося збирати по крихтах, шпигуючи за противником.
«У знаннях була абсолютна порожнеча. То ми з побратимом сиділи на їхніх сайтах. Він видавав себе за ру**кого і проходив їхнє онлайн-навчання. А я слухав і паралельно налаштовував наші дрони».
Пройшовши цей шлях з нуля, хлопці в майстерні усвідомили: не обов’язково бути інженером за освітою. Головне — мати характер і не шукати відмовок.
«Основне, що має бути в людини, — це бажання. Є бажання — люди працюють і йдуть в одному напрямку. Головне — просто не зупинятись».
Сьогодні майстерня підрозділу — це безперервний конвеєр інновацій. Ідеї народжуються просто в окопах, а майстерня реалізує їх у найкоротші терміни.
«Нас зайвий раз змушувати не треба, кожен розуміє, що він робить і для чого. Усі ми в одному човні. Пілоти постійно щось пропонують. Кажуть: “Я хочу полетіти туди-то”. І це виклик для майстерні — зробити так, щоб він виконав своє завдання».
Саме з такого підходу народжуються найнестандартніші рішення. Наприклад, коли рос*яни почали вільно пересуватися вночі, Михайло з побратимами заради експерименту вирішили примотати до дрона звичайну інфрачервону підсвітку.
«Ця ідея здавалася дикою. Але ми спробували, подивилися запис. Давай перенесемо, давай туди-сюди… І виявилося, що це працює! Так ми стали небезпечними для 0купантів ще й уночі».
Робота з безпілотниками стала для «Вуса» не просто обов’язком, а способом мислення, який не вимикається ні на хвилину.
«Сидимо інколи за столом із побратимами й починаємо ловити себе на думці: а чим ми взагалі будемо займатись потім? Настільки робота з дронами стала постійним рухом. Це вже звичка».
