“Можливо, людина, яку ти врятував сьогодні, врятує і тебе в майбутньому”.
В цьому бачить сенс своєї роботи «Джокер», оператор дронів-перехоплювачів підрозділу «Булава» 5-го мехбату Президентської бригади.
До перехоплювачів Джокер був оператором FPV-дронів. Найбільше любив так зване «вільне полювання»: шукав російські екіпажі безпілотників, їхні антени, ретранслятори та комплекси спостереження.
“Якось я знайшов свій перший «Муром-М» [ворожий мобільний комплекс відеотепловізійного спостереження — ред.] і питаю хлопців: «Його можна знищити?» Вони сміються: «Не можна, а треба! Ця штука купу грошей коштує». Так я знищив свою першу серйозну ціль”.
Швидко прогресувати допомогла атмосфера всередині підрозділу. Джокер згадує, що від самого початку потрапив у команду, де не було конкуренції за досвід чи знання. Навпаки, кожен намагався навчити іншого, а нові рішення шукали всі разом.
Окремо згадує свого командира «Міхалича», який колись прийняв його до команди «Булави».
“Він за нас горою. «Міхалич» як батько для нас усіх. Якщо треба було когось витягувати з позиції, яку в цей момент розбивають, він першим сідав у машину і їхав. Це людина зі сталевими «яйцями»”.
Джокер впевнений, що секрет успіху його підрозділу не в дронах і не в техніці. Техніка зміниться ще не раз. Незмінним залишиться лише бажання ставати кращими за себе вчорашніх.
