Ігор (ім’я змінено) «Одін» — командир роти безпілотних авіаційних комплексів четвертого механізованого батальйону Президентської бригади. Ві*ну зустрів з родиною в Києві.
«Першим завданням було вивезти дітей з дружиною кудись подалі. Машина була заправлена, речі зібрані. Я їх вивіз до Чернівців, а сам за пару днів вже був у військкоматі та став на облік».
Після навчання розподілили до Президентської бригади. Свій бойовий шлях розпочав з протитанкової батареї на напрямку Соледар — Бахмут. Ігор з побратимами працював з СПГ.
Військовий пригадує, як доопрацьовували снаряди: «Уламкових же не було. Ми брали кумулятивні, виймали часову затримку, засипали туди шрапнель і перекручували їх, щоб вражати піхоту ворога. Виходило непогано».
Згодом підрозділ перепрофілювали на безпілотні системи. Навчалися та здобували перший досвід самостійно. Власноруч збирали дрони, монтували батареї та налаштовували пташок.
«Ох, як ми цю техніку опановували, скільки було нервів витрачено… Зараз вже с посмішкою згадую».
Тепер це вже повноцінна рота, яка працює з важкими бомберами, FPV та наземними роботизованими комплексами (НРК).
«Що більше ми працюємо з дронами, то сталішою стає моя думка, що вони можуть в майбутньому замінити артилерію. Питання часу та невеличкого прогресу».
Оцінюючи пройдений шлях роти безпілотних авіаційних комплексів, Ігор говорить, що пишається результатами, яких досягла його команда.
«Масштабувалися в таку добрячу організацію. Маємо бажання, вміння та знання. Обладнання ніколи не їде на позиції «з коробки» — спочатку тести та адаптація під ворожий РЕБ. Можемо самостійно вдосконалювати техніку під свої потреби. Я щасливий від того, чого ми досягли».
