«У мене в екіпажі хлопці мають вміти все: літати на Mavic, споряджати FPV, бензин у генератор залити. Ну і покопати трошки, куди ж без цього».

Ці, здавалося б, ази має вміти кожен пілот. Але в Сергія (ім’я змінено) «Луки» особливе завдання – навчити молодь. Зараз у командира екіпажу ББС Президентської бригади багато хлопців, які підписали контракт із Сухопутними військами у віці 18–24 років.

«Це вже прямо тенденція. Я не можу сказати, з чим це пов’язано: може, грошове забезпечення, може, свідомість у молоді вже більше налаштована на військо. Хлопці розумні, швидко вчаться».

Навчає Лука новоприбулих як користуванню дронами, так і правилам поводження під час ворожого обстрілу. Каже, що все бере з власного досвіду.

«Такого ж у книжках не прочитаєш. Тому розповідаю свої історії, як це було в мене, щоб краще розуміли та не повторювали якихось помилок, які були в мене на початку служби».

Прищеплюється молодому поколінню пілотів і догма, що вони мають робити все, аби допомогти піхотинцям. Доставка провізії та ліків є обов’язковим завданням.

«Розповідав їм історію, коли ми після бойової роботи отримали запит на доставку продуктів піхотинцям на позиціях. А дрон був майже розряджений. Так ми з трьома відсотками акумулятора той дрон вже на дерева саджали, бо назад би не долетів. Але завдання виконали та провізію хлопцям доставили».

Надважливий аспект у підготовці якісного пілота – ніякої недооцінки противника. Ві*на – це не комп’ютерна гра, де можна змінити складність, а після проваленої місії розпочати наново.

«Ворог у нас теж обізнаний, з гарним обладнанням та толковими пілотами. Були б вони настільки поганим військом – наше протистояння стільки б не тривало. Опонента ми ненавидимо, але поважаємо та ставимося максимально серйозно».

Лука вважає неправильним твердження, що тільки піхотинець має вміти все. Те саме стосується і дронщиків.

«По-перше – технічна база, звичайно. По-друге – контроль емоцій та вміння зосередитися. Не забуваємо про медичну складову та допомогу побратимам. Ну і фізична підготовка. Іноді треба і 12 кілометрів пройти до позиції, а потім там окопатися, сховатися добре. А якщо ще й готувати вмієш – у тебе точно буде перевага», — посміхається командир.