“Ворог дуже боїться наших важких бомберів. Як чують, що ми висимо над їхніми позиціями, то кричать в рацію від страху, що “баба-яга прилетіла”… не дуже їм весело від того”.
Сергію “Байкеру”, командиру взводу РУБпАК 4 мехбату Президентської бригади, подобається справляти незабутні враження на противника. Адже химерні силуети наших “Вампірів” та “Кажанів” в небі часто стають останнім, що окупанти бачать у своєму житті.
Але ефективність цих бомберів, каже Байкер, полягає не тільки в психологічному впливі на ворога, а й в універсальності та вантажопідйомності. Окрім ударної складової, “Вампіри” є важливою ланкою логістичного забезпечення нашої піхоти на передових позиціях.
“Велика частина нашої роботи зараз — це логістика і доставка вантажів на позиції, куди машини зараз не можуть доїхати. Це все на лучах наших дронів… не на плечах, а на лучах саме”.
Сергій відчув еволюцію українського війська на власному досвіді. Ще наприкінці 1990-х він проходив строкову службу в артилерії, а коли повернувся у військо в 2022 році, починав як протитанкіст. Згадує, що вчили їх на закордонних комплексах на кшталт “Джавелінів” та NLAW, але на практиці довелось працювати зі старими-добрими “сапогами”.
“Нам якось в учебці показали той СПГ-9 — сказали, що він застарілий, ним вже ніхто не користується і ми навряд будемо. А пізніше на бойових, за законом підлості, нам його і видали. Ну і ми з тих “сапогів” півроку “навалювали” потім, і доволі непогано “навалювали”.
З часом більшість протитанкових підрозділів була змушена адаптуватися до нових реалій в*йни, і взвод Сергія не став винятком — перейшли на безпілотні системи. Починали з “мавіків”, потім були FPV, а далі — важкі бомбери.
Сам Байкер добре розуміє умови роботи на позиціях, бо сам пройшов цей досвід і знає, з якими труднощами щодня стикається піхота.
“Жодний дрон піхотинця не замінить. Всі ці безпілотні засоби… вони працюють на підтримку нашої піхоти”.
