Водій 3-го механізованого батальйону Віталій «Дєда» керує бойовим пікапом і щодня доправляє бійців на передній край. Він є справжнім авторитетом для побратимів і власним прикладом показує, як потрібно жити та захищати рідну домівку.
В улюбленій притчі «Дєда» батько їхав у сусідньому вагоні потяга, аби бути поруч із сином, коли тому стане страшно. Сьогодні він втілює цю історію у реальному житті: в одному батальйоні з ним служить його син. На руках у Віталія та синів — однакові татуювання Dum spiro spero («Поки дихаю, сподіваюся»), що є символом родинної єдності та непохитної взаємодопомоги.
За кермом бойової машини «Дєда» дарує бійцям відчуття надійного тилу та щодня доводить: справжній батько залишається поруч у найважчих випробуваннях.
