“Я в дитинстві завжди рівнявся на батька. Він в мене був сильним…і мені теж хотілося бути сильним”.
Олексію “Гомеру” 24 роки, з яких пʼять він служить в Президентській бригаді. Починав зі строкової служби в Батальйоні почесної варти, але після початку повномасштабного вторгнення він захотів бути ближче до фронту і перейшов в бойовий підрозділ.
Півтора роки Гомер прослужив в інженерно-саперному взводі, займався мінуванням та розмінуванням, виходив на позиції. Згадує, що робота була дуже інтенсивна, з великими фізичними навантаженнями та постійним ризиком.
“Ми виходили на позицію, задача була розмінувати дорогу для проходу техніки. Я ніс рюкзак із РЕБом, кілограм 30 він важив. Ну і по дорозі нас засік вoрожий дрон, зробив скид, мене оскoлками зачепило”.
Лікувався Олексій недовго. Після пoранення перейшов на аеророзвідку, опановував “мавіки”. Зараз Гомер є оператором наземних роботизованих комплексів в 3 мехбаті Президентської бригади. Каже, що адаптуватися до наземних дронів після “пташок” було не важко.
“Кожен день у війську щось нове придумують, нові технології зʼявляються, треба підлаштовуватися і вивчати нове. Управляти НРК — простіше, ніж управляти “мавіком”. Там прямо, назад, вліво, вправо і все. Не треба коригувати висоту, щоб його, дай Боже, вітром не знесло…”
У використанні НРК Гомер бачить безліч переваг, основні з яких — ефективне забезпечення піхотинців на лінії бойового зіткнення і евакуація 300-х.
“Раніше я думав це так, приколи…що тільки в фантастичних фільмах таке буває, що роботи їздять з кулемет*ми, провізію доставляють. А тепер НРК може місяць стояти на позиції з кулеметом і тримати обoрону, поки піхота перебуває в укритті. За роботами майбутнє, вони вже змінюють хід в*йни”.
