«Для того щоб повернути свої території, ми маємо стати до війська усією країною».
Ілля «Грозний» служить у третьому мехбаті Президентської бригади. У цивільному житті працював у кур’єрській службі. Тепер доставляє побратимів на позиції та евакуює поранених.
«Можна сказати, що теж кур’єрська робота. Переміщую чудових людей у зазначені місця та в добрі руки», — сміється хлопець.
З цивільною роботою можна порівняти безліч справ, які виконуються у війську. На думку Іллі, далеко не всі розуміють це. У цивільних складається враження, що армія — це обов’язково окопи та лінія зіткнення.
«Я не знаю, хто їм таке розповідає, де вони це бачать. Люди навіть приблизно не уявляють, як працює армійська структура. Тут потрібні медики, кухарі, інженери, водії, програмісти тощо. Треба просто прийти та спробувати».
Для «Грозного» робота військового така ж сама, як і робота цивільної людини. Сучасна армія дає можливість обрати собі напрямок та спеціальність до душі. Так, є свої нюанси, але ж вони є всюди.
«Забезпечення максимальне: годують, одягають, лікують. Та й щодо грошей — не можу сказати, що військові отримують найменше. Ми маємо ринкову зарплатню».
Умови, створені для військових в Україні сьогодні, мають спонукати людей долучатися, вважає Ілля. Люди потрібні завжди та всюди. Інакше суспільству варто перестати мріяти про перемогу та кордони 91-го року.
«Та все ми можемо повернути, навіть Крим. Тільки всі разом. А не так, що на одного військового десять людей призовного віку сидять вдома. Всі умови є — бажання немає».
