«Добре, що ми не гнали швидко. Там така яма була… То я пригальмував, щоб ходову пожаліти. Якби швидко гнали, то може ми б зараз і не розмовляли. Бам..! Такий феєрверк..! Ми з «Зорею» вискакуємо з машини… Живий? — Живий. До позиції метрів 500. Хлопців мали евакуювати, але довелося у них переховуватися».
«Червоний» з напарником їхали через поле шляхом, який до того був розмінований. Але ворог знову замінував все дистанційно. Вони не знали про це і спіймали вибух спочатку під ліве переднє і одразу ж — під радіатор. Капот відлетів, в салоні розірвало пічку. Але хлопці — на диво — залишились оглушеними, проте майже неушкодженими.
«Назад ішли пішки. З хлопцями, яких мали забрати. Двоє їх… Добре, що там трьохсотих не було. Сім кілометрів ішли до точки евакуації. Всю ніч… Дрони над головою літають… Дійшли. Всіх вивів».
Побратимам пощастило, що з ними був Червоний. В недавньому минулому він був розвідником. Орієнтуватися на місцевості, маскуватися, обходити небезпеку — це те, чому він вчився не за підручниками. Після поранення перевівся у водії-електрики до підрозділу БпЛа «BULAVA» 3-го механізованого батальйону.
«Я до останнього думав, що врятуємо машину. Хотів їхати за нею, витягнути. Улюблениця моя. Не знав, що, поки ми йшли, наші підірвали її FPV-іхою, щоб ворогу не дісталась».
Червоний каже, що ніколи не проміняв би фах водія на якийсь інший — «…бо не скучно, і швидкість я люблю. Я навіть у відпустку приїжджаю і на квадроциклі ганяю по селу. Люблю цей двіж».
