Як передати дітям цінності, коли саме майбутнє стає полем бою? Для бойового водія з позивним «Дєда» — це щоденна реальність. Троє його синів пів року провели з ним, в батальйоні, на одному з найгарячіших напрямків. Старший син вже воює в складі того ж підрозділу, що і його батько.
У 2023 році, після того, як мати залишила родину, «Дєда» прийняв важке рішення: він забрав трьох своїх синів — 13, 15 та 16 років — до себе в батальйон.
“Це не була для них ознайомча екскурсія. Вони тут жили поруч зі мною і побратимами. Без діла не сиділи — працювали в банно-пральному комплексі, топили сауну, допомагали з пральними та сушильними машинами, мили автівки після бойових”.
Тут, в батальйоні, хлопці дізналися про всі сторони військового життя: і про щирість і братерство, і про втрати та горе.
“Напевно перше усвідомлення про те, що таке війна, почало до них приходити, коли питали про когось, а їм кажуть “нема його — він 200”.
“Дєда” називає себе щасливчиком: знайти у такому “не парубоцькому” віці — та ще й на війні — нове кохання — не кожному поталанить. Після піврічної “дострокової служби” у батальйоні його сини переїхали в нову родину їхнього батька.
“Моя кохана з радістю прийняла синів. Їй не звикати — у неї самої троє козаків. Тепер у мене вдома цілий резервний батальйон”, — сміється водій.
Однак, не всі хлопці вирішили обрати цивільне життя. Старший син підписав контракт щойно йому виповнилося 18 років. Тепер він служить пілотом БпЛА в підрозділі BULAVA, де Дєда служить водієм. А середній вже сказав батьку про своє бажання піти його стопами та сісти за кермо “бойового корча”, як тільки дозволить вік.
Дєда навіть не намагався відмовляти хлопців.
