«Золоте правило: якщо щось знайшов і не знаєш що це таке — не чіпай. Якщо знаєш, що це — тим більше не чіпай», – саме з цієї настанови Артем “Зідан” починає кожне заняття з новоприбулими піхотинцями.
Разом із Олександром на псевдо “Крот” вони навчають основам інженерно-саперної справи — тим знанням, які на позиціях безпосередньо впливають на безпеку кожного бійця. Обидва є діючими інженерами-саперами 2-го механізованого батальйону, тому передають виключно перевірену практику.
«Наше завдання — дати піхотинцям ази, – каже Зідан – щоб окрім опанування різних видів стрілецької зброї та такмеду, вони також знали про міни та інженерку».
Інструктори діляться з новобранцями базовими знаннями, які має знати кожен: принципи роботи та встановлення різних типів мін, складання єгози, виявлення небезпечних предметів в міських та польових умовах. Основою навчання є бойовий досвід інструкторів, тому замість абстрактної інформації бійці отримують практичні кейси.
Крот наголошує, що саперів у батальйоні мало, а напрямків роботи багато: «Є багато підрозділів, а інженерно-саперна рота — одна. Не завжди вистачає спеціалістів, щоб закрити всі позиції. Тому кожен піхотинець повинен мати мінімальні навички».
Обидва сапери кажуть: характер війни змінюється щодня. Технології стають меншими в розмірах, а небезпечні обʼєкти — менш помітними.
«Сучасні датчики руху, світла, сейсміки — настільки маленькі, що замінувати можна будь-що. Павербанк, дитячу іграшку, навіть грецький горіх», — пояснює Артем. Олександр підтверджує, що противник діє максимально підступно: «Ворог мінує навіть там, де й сам ходить. Щоб і ми туди зайшли».
