«На позиції зі сканером за п’ять кілометрів від фронту я іноді почуваюся безпечніше, ніж у Києві під час тривог, коли над головою летить балістика».
Олег «Художник» — оператор радіоелектронної розвідки 3-го мехбата Президентської бригади. Займається спостереженням та виявленням повітряних ворожих цілей. До війська він був сучасним художником, випускником Академії імені Бойчука. Нескладно зрозуміти походження позивного.
«Мене на БЗВП і Пікассо називали, і Рєпіним, а потім постійно плуталися. У підсумку я сказав, що буду просто Художником, уніфікований такий позивний вийшов».
До бригади потрапив цілеспрямовано — тут служить майбутній тесть хлопця. Тепер мистецтво Художника — це монітори, антени та пульти керування.
«Робота вимагає посидючості та гострого ока. Я-то звик, але іноді чергування тривають по 8–12 годин, і ближче до кінця зміни вдивлятися в екран стає фізично складно».
Саме виснажливу концентрацію Художник називає головним викликом у своїй роботі. Втім, задоволення, за словами бійця, значно більше.
«Для цієї роботи потрібна посидючість, терпіння та бажання. Якщо людина не хоче цього робити, прогресу не буде. А мені це цікаво. Тому я втомлений, але задоволений», — посміхається Олег.
Художник, як людина творча, шукає гармонію всюди: від армійського побуту до завдань. Каже, що став значно більш стійким до стресу.
«Та мені в Києві страшніше було, ніж тут. Там ракети летять, а тут — ну, дрон може мене побачити. Протидіяти ми їм вміємо. В усьому іншому — кайф. Природа, правильне харчування. Мені подобається».
Олег мріє повернутися до написання картин після демобілізації. Планує навіть певний військовий досвід перенести у творчість.
«Мистецтво для мене — найбільша цінність. Я вірю, що ві*на закінчиться та буде змога знову займатися творчістю. Але вже в мирній країні».
