«Техніка мусить їхати».
Василь «Механік» — один із тих, без кого артилерія просто не працює. До 2022 року він був автомеханіком і працював за кордоном, в Естонії. Але коли почалося повномасштабне вторгнення, він повернувся в Україну і пішов до війська.
«Рішився тоді на цей крок, ну і за тиждень приїхав десь автобусами. Чому? Ну це мій обовʼязок був — і перед державою, і перед сімʼєю, і перед собою».
З позивним Василь не вигадував нічого зайвого: завжди працював з технікою і фактично в армії продовжив займатися своєю справою. Починав як запасний механік-водій на САУ 2С3 «Акація», згодом працював безпосередньо на батареї, а з часом перейшов у ремонтний підрозділ дивізіону.
Сьогодні його зона відповідальності — вся техніка, яка тримає підрозділ у роботі. Це не тільки САУ, а все, що їздить, тягне, підвозить і забезпечує бойову роботу дивізіону. Кожна поломка є або затримкою, або ризиком. Тому ремонти часто відбуваються прямо на місці під час виїздів на батареї.
Робота військового механіка, каже Василь, сильно відрізняється від цивільної. Інші системи, інші підходи, специфічні інструменти і постійний дефіцит відкритої інформації. Багато чого доводиться вивчати вже в процесі: розбирати, дивитися, як воно працює, і збирати назад.
Втім, уже пʼятий рік Механік з ентузіазмом підходить до своєї роботи, і зайвої мотивації йому шукати не треба.
«Ключі є, голова на плечах є, бажання є — стараємося і робимо все, що можемо. Крутимо все, що крутиться».
