“Це мав бути мій останній виїзд, — весело говорить “Невр” і методично погладжує бороду. — Тоді ще ніхто не знав, що під*ри уже в Покровську. Це липень був. Я поїхав як водій. Мав задачу евакуювати 300-х із суміжного підрозділу і підкинути їм підкріплення. Зі мною четверо бійців. Ворожа група залягла на перехресті. Сховалися за згорілими тачками… Почали поливати нас зі стрілецької… Як ми проскочили?! — Пощастило!”
Почувши як кулі прошивають кузов, Невр натиснув на гашетку. Завдяки миттєвій реакції і доброму технічному стану авто вони швидко проскочили перехрестя, не залишивши ворогу шансу. Тільки одному бійцю куля пошкодила литку.
На жаль, успіх закріпити не вдалося — через 500 метрів машина заглохла. Кулі пробили двигун і коробку передач. Хлопцям довелося спішитися і шукати сховку в приватному секторі осадженого міста.
“Під*ри засікли нас з дрона. Почали працювати усіма наявними… 120-ка, FPV-хи. Хотіли відрізати нам шляхи відступу. Перші 300 метрів ми долали десь три години. Перебіжками від хати до хати”.
Однак хлопцям і тут пощастило. Їм вдалося зупинити хамер суміжників.
“Мої бійці влізли, а на мене місця не вистачило — надто вгодований!” — сміється Невр.
Весь шлях до точки евакуації він був “на броні”, між кузовом та антидроновою сіткою.
“Такі моменти змушують переоцінювати життя. Я частіше почав думати про дім, який треба повернути”.
Невр родом із Сіверськодонецька. У 2022-му він переїхав до Києва і став працювати на СТО. Повістку отримав разом із довідкою про статус ВПО. Пройшов навчання як снайпер. Тепер служить у снайперській групі “Привиди” нашої бригади.
“Хочеться побачити своє рідне місто. Пройтися проспектами. Побачити прапор над міськрадою. Якщо боги будуть прихильними до нас — усе вийде!”
