“Прокинувся 24-го лютого в Празі, дзвонять рідні — почалася війна. Дивлюся відео, а в Києві автомати безкоштовно роздають! Як таке можна пропустити!?”.
Так Андрій “Поляк”, заступник командира 11-ї мехроти 4-го мехбату Президентської бригади, згадує своє рішення повернутися в Україну і вступити до війська. Після 15 років життя за кордоном він міг залишитися в Чехії, але вже за кілька днів був у дорозі додому.
Бойового досвіду Поляк не мав, але, попри це, йому вдалося пройти відбір до снайперської школи. Після навчання став стрільцем-марксменом і воював на Бахмутському напрямку. Каже, що видану UAR-10 використовував рідко — через вагу і ризик демаскування дронами.
“Гвинтівка важка, майже 7 кілограм. Пару разів виходив з нею, але працювати неможливо — дрони одразу змальовують, і починає прилітати. І себе підставляєш, і побратимів. Тому взяв трофейний РПК і з нього навалював”.
З часом Поляк пройшов шлях від солдата до офіцера. Починав з піхоти, тому добре розуміє, як виглядає робота на нулі. У 4-му мехбаті це базовий принцип: більшість командирів виросли з піхоти, мають бойовий досвід і регулярно бувають на передових позиціях, тримаючи контакт із бійцями не лише через рації.
“Я був простим солдатом і пам’ятаю, як це — сидіти на позиції. Тому з людьми треба по-людськи. Тоді і довіра є, і робота йде як треба. У нас головна цінність — людина”.
