Позивний «Пивовар» Микола отримав не зовсім через пиво. В цивільному житті він працював на київській «Оболоні», але займався технікою — тракторами й екскаваторами.

«Побратими знали, де я працюю, от і дали такий позивний. Завжди любили пошуткувати з приводу цього», — усміхається він.

Військового досвіду Миколі не бракує. Ще у 2005 році він пройшов строкову службу в навчальному центрі «Десна» й вивчився на навідника-оператора БМП-2. Каже, на відміну від багатьох інших строковиків, тоді вони багато стріляли й поглиблено вивчали нюанси своєї техніки: «У нас реально насичена служба була, потім це дуже пригодилося», — згадує Пивовар.

У 2014-му він мобілізувався і майже випадково опинився в Дебальцевому — поїхали допомогти сусідньому підрозділу з поламаною БМП і «застрягли» там на вісім місяців.

Саме в Дебальцевому Пивовар отримав бойове хрещення. Вчився стріляти з ПТУРа без інструкцій, на ходу: «Перший раз просто прив’язали “польовку” до гачка і вистрілили. Навмання. Побачили як воно працює, потім вже почали прицільно стріляти».

Коли виходили з котла, їхня БМП зламалася — екіпаж виходив уже піхотою. Оборону тримали на позиції «Валера» й виходили одними з останніх.

24 лютого 2022 року він зустрів на Оболоні. «Я, в принципі, відразу зрозумів що відбувається. Забрав машину, взяв хліба побільше та води і вивіз родину подалі». Сам Микола наступного дня поїхав у рідну 128-му окрему гірсько-штурмову бригаду, в якій воював ще під час АТО. З нею пройшов Запоріжжя, Херсонщину, Соледар — спочатку піхотою, потім знову на БМП.

Згодом Микола звільнився з війська за сімейними обставинами й ненадовго повернувся додому. Але каже, що спокою не було: «Хотілося назад, дивно було, я вдома — а хлопці в окопах». Допомагав побратимам, багато донатив. Але після звістки, що один із побратимів загинув, Микола остаточно вирішив повертатися.

До Президентської бригади він потрапив за рекомендаційним листом, обирав посаду і підрозділ сам. Уже майже рік служить тут. Починав водієм-механіком, згодом «виріс» до старшого майстра відділення технічного обслуговування.

«У нас дуже крутий колектив, багато “рукастих” майстрів, можемо разом будь-що полагодити. Працюємо на результат», — каже Пивовар.

Микола з оптимізмом дивиться на майбутнє Збройних Сил, адже маючи досвід трьох різних епох українського війська, він на власні очі побачив позитивні зміни під час служби: «Більше комунікації зʼявилося між солдатами та командирами, менше “совка”. Зараз більше адекватних командирів, які прислуховуються, цінують твій досвід, дають можливості і інструменти для розвитку».