“Рама” про перший збитий “шахед”

“Мало що може зрівнятися з відчуттям після того, як збив свій перший “шахед”.

Наше перше бойове чергування випало на масовану атаку. Перший виліт був невдалим. Ми візуально бачили “шахед”, підлетіли до нього впритул, але через перешкоди втратили відеосигнал і ціль. Ціль пішла. Це було дуже неприємно, особливо коли ти його вже бачиш перед собою і лишається зовсім трохи…

Але й часу на жаль не було, “шахеди” тоді летіли табунами, йшли один за одним. Мій екіпаж швидко зібрався, разом проаналізували ситуацію і підняли в повітря наступний борт.

Потім був той момент, який ні з чим не сплутаєш: крик пілота в навушниках, команда на підрив, вибух. Бачимо спалах в небі. Той перший збитий нами “шахед” був всього за кілометр від нас, якщо не менше.

Ми всі стояли надворі. “Дос” вискочив з машини. Ми дивилися як палаючі уламки “шахеду” падають в поле, хтось кричав від радості. Всі на емоціях, на адреналині. Відчуття радості від того, що ми знищили дрон, який летів когось убити, знищити чийсь дім. Саме заради цього ми і працюєм, захищаючи небо.

За мить прийшла нова команда, до нас летіли наступні цілі. “Іспанець” швидко підготував і спорядив до бою наступний борт. Емоції затихли, лишився тільки азарт і бажання збити все більше і більше “шахедів”. Ми продовжили полювання.

За ту ніч ми уразили три “шахеди”. Дозволити собі порадіти ми не могли, бо не мали часу. Але той перший, так…цей момент наш екіпаж запамʼятає на все життя”.