«На ві*ні хитрість іноді робить дивовижні речі. Але вона завжди має бути чітко продуманою».
Цієї думки дотримується командир дев’ятої роти 3-го мехбату Президентської бригади Ігор «Ряба». Усе через історію, яка одного разу трапилася на Запорізькому напрямку.
«У нас на позиції ротація відбулася. Хлопці зайшли, працювали, тримали точку, брали полонених — усе було добре. А потім з ними зник зв’язок. Про щось погане ми точно не думали, вирішили, що просто якісь інженерні роботи відбуваються».
Згодом ефір відновився. Але відповіді бійців були дуже дивними. Командири відчули щось неладне.
«Вони казали все стандартне: “4.5.0” та інші завчені фрази. Але чомусь почали заїкатися. Стали закрадатися думки, що вони це роблять навмисно і тим самим намагаються нам щось додатково передати».
Ряба з побратимами пішли до вищого командування зі своїми підозрами. Після недовгих сумнівів ухвалили рішення зайвий раз перевірити дронами позицію та місцевість навколо.
«Виявилося, що на точку зайшли четверо рос*ян та взяли наших хлопців у полон. А прикол був у тому, що вони панічно боялися дронів. Виходили з бліндажа, але як тільки бачили будь-яку “пташку” — одразу ховалися назад».
На КСП почався мозковий штурм, щоб придумати план якнайшвидшого визволення наших бійців. У підсумку вирішили зіграти на страхах окуп*нтів та взяти їх хитрістю. Почалися жорсткі перемовини радіозв’язком.
«Ми відкрито звернулися до рос*ян і сказали, що знаємо про них. А потім дали їм на вибір три варіанти розвитку подій: або вони здаються в полон, або ми вб’є*о усіх на позиції разом зі своїми бійцями, або надаємо їм “зелений коридор” і вони повертаються до себе, але без наших піхотинців. Звичайно, що другий варіант ми не розглядали, це був такий психологічний прийом, щоб зіграти на їхніх страхах».
У полон здаватися окуп*нти не хотіли. Але інформація про те, що командування готове знищити їх навіть разом із власним особовим складом, добряче налякала ворога. У цьому й полягала хитрість. Психологічно їх підштовхнули саме до третього варіанту. Троє з них обрали життя та пішли.
«А четвертий вирішив, що зможе нас обіграти. Спершу сказав, що хоче здатися нам у полон і почав тиснути на жалість — мовляв, у нього дівчина вагітна і він хоче до неї. А потім спробував схопити зброю, щоб ліквідувати наших пацанів. І це була його фатальна помилка. Підсумок, гадаю, зрозумілий — 200-й».