Капітан Поліна “Рожок” закінчила Національний медичний університет ім. Богомольця. Паралельно вчилась на військовій кафедрі. Коли 24 лютого 2022 року Київ почали обстрілювати, “Рожок” навчалася у військовій академії.
Дівчина народилась і провела своє дитинство у Десні — військовому містечку поруч з однойменним полігоном. Дочка танкіста, вона звикла до звуків війни. Але не звикла до того, що ці звуки стрясають небо столиці.
Поліна працює лікарем на медичному пункті 3-го механізованого батальйону. Найбільше уваги вона приділяє тренуванню бійців. Лікарка впевнена, що серед військових важливість знань про першу домедичну допомогу є недооціненою.
“Перш за все тільки ти сам собі надаси допомогу. Ніхто більше. Ти можеш не дочекатися. Були випадки, коли хлопці накладали собі турнікет і просто стікали кров’ю, бо зробили це неправильно. У стресі діяти має тіло, а не розум. Як то кажуть, очі бояться, а руки роблять!”.
“Багато бійців прибувають сюди, знаючи з усієї аптечки лише, що таке турнікет. Тому ми знову і знову, до повної втоми, відпрацьовуємо базовий алгоритм MARCH: огляд, турнікети, тампонування, бандажі. Мета — не просто навчити, а довести ці навички до абсолютного автоматизму. Чому це так важливо? Бо коли поруч «гепає», а на твоїх руках — життя побратима, мозок може відключитися. Тоді єдина твоя надія — м’язова пам’ять”.
Медики батальйону проводять комплексні тренування з тактичними групами. Сценарій простий і зрозумілий: у будівлі є умовний поранений. Група з 3–4 бійців заходить, зачищає територію, знаходить «трьохсотого», кладе на ноші й відтягує в укриття. І лише там, у відносній безпеці, починає працювати за знайомим алгоритмом. Поки умовний трьохсотий чекає на групу порятунку — має максимально допомогти собі самостійно.
