«Головна загроза — це людська неуважність. Прислали якесь незрозуміле посилання: „Ой, а що це? Натисну, перейду“. Не переходь, видали!»

Для Андрія «Шаха» ці слова є догмою в роботі. Він — офіцер служби захисту інформації в самохідному артдивізіоні. Щодня слідкує за цифровою гігієною на командно-спостережних пунктах: встановлює антивіруси, навчає розпізнавати фішинг і пояснює правила користування смартфонами на позиціях.

«Якщо боєць вирішує зняти відео в інтернет — ніякої військової форми. Якщо знімаєте бліндаж — не знімайте його взагалі. Краще вже на тлі якоїсь стіни. Щоб взагалі ніхто не зрозумів, де ви перебуваєте та до якого підрозділу чи бригади належите».

Ще більшою проблемою, ніж відео в інтернеті, є людська неуважність та відсутність критичного мислення. Шах каже, що половину кіберпроблем нам створює не ворог, а ми самі.

«Приходять листи якісь незрозумілі чи посилання на збори. Якщо це не стосується військового або невідомий користувач надсилає інформацію — не треба відкривати та дивитися. Або у командира зайвий раз запитайте».

З кібербезпекою Андрій знайомий ще зі студентських часів, адже навчався на комп’ютерного інженера. Там само закінчив і військову кафедру. Каже, що від початку повномасштабного вторгнення вже чекав на повістку.

«У квітні 2023 року о сьомій ранку до мене прийшли додому з мобілізаційним листом. Ну, я розписався та пішов збирати речі. Настав мій час піти до Сухопутних військ та віддати борг Батьківщині».

Після навчання за розподілом потрапив до Окремої президентської бригади. Спершу попрацював у штабі в роті зв’язку. Згодом його перевели до САДн та передислокували ближче до зони бойових дій. Шах пригадує, що реалії фронту відрізнялися від його власних уявлень.

«Думав, що бойові дії будуть всюди та постійно. Побратими розповідали, що саме так було у 22-му. Зараз інтенсивність зовсім не така. Бойової роботи 24/7 немає. Принаймні тут, де я перебуваю. Ми працюємо точково і це дає більшу ефективність».