“Крило — то вже вершина моєї військової кар’єри на сьогоднішній день”, — каже Швед з легкими нотками гордості в голосі.
Він служить у роті розвідки. Спокій на кордоні — це його робота. Його задача — керувати камерою розвідувального дрону PD-2.
“Поки пілот керує самою пташкою, я відповідаю за її очі”, — пояснює розвідник.
Швед видивляється ворожі пересування, маневри техніки та інші підозрілі активності вздовж кордону. До того, як почав працювати з крилом, він пройшов всі стадії технологічної еволюції розвідки за час повномасштабної війни. Спочатку “бігав по лісах як в старих фільмах” і власними очима оцінював обстановку. Потім в підрозділі з’явився перший Mavic. Ще згодом — Matrix.
“Не знаю, чому саме мені доручали бути пілотом. Може побачили якийсь потенціал… Але після короткого навчання я почав впевнено керувати машинками”, — згадує Швед.
Інколи його бере ностальгія за пілотуванням “малюток”: “Крило — це довга, методична історія. Годинами сидиш і вдивляєшся в ліс. Очі вже стабільно червоні від того. А Mavic — це завжди про драйв. От трохи того драйву і не вистачає”.
Хоча час від часу адреналін в роботі Шведа з’являється. Як правило він пов’язаний із роботою ворожого РЕБ.
“Буває потрапляємо під дію РЕБу. Та так, що аж усі супутники відлітають. Тоді ми з оператором ведемо пташку назад, що називається, “на око” — чисто по камерах орієнтуємося”, — розповідає розвідник.
Швед служив строкову службу ще в другій половині нульових. Йому є з чим порівнювати сьогоднішній стан Збройних Сил.
“Сьогодні все дуже комп’ютеризовано, дуже технічно. І нема, знаєте, тої совдепії, як раніше. Зараз ти робиш тільки те, що потрібне для виконання завдання. Тобі не треба тягати 30-кілограмову радіостанцію 60-х років народження за спиною просто тому, що “так треба”. Нема цього тупізму, як раніше”, — висновує військовий.
Зізнається, що спочатку йому було дуже складно опановувати електроніку. В цивільному житті він мав роботу, де треба було більше працювати руками — збирав металопластикові вікна.
