«Якщо ти правильно все розрахував і навів, він полетів і вразив ціль».
Сергій — головний сержант 2-ї самохідної артилерійської батареї САДн Президентської бригади. Велику ві*ну зустрів у рідних Сумах та одразу став на блокпост. Боєць пригадує, що тоді не було ані ДФТГ, ані ТрО. Захист рідних земель будувався на самоорганізації.
«Знаходили зброю, будували блокпости, привозили матеріали та їжу. Все самі робили. Якось розуміли одразу, що ніякий „русскій мір“ нам тут не треба — ми будемо стояти за своє».
До ЗСУ доєднався добровольцем уже у Києві. За розподілом потрапив до тієї самої бригади, де у 1999 році проходив строкову службу — Окремої президентської. Знання вищої математики та досвід роботи з геодезичними приладами визначили його місце у війську: він став оператором-топогеодезистом та розвідником-далекомірником.
«Для мене карти чи оптичні прилади не були проблемою. Бусоль — це той самий нівелір чи теодоліт з будівництва, просто вдосконалений».
Після навчання та злагодження Сергій з побратимами спершу вели б*ї на Харківщині. Згодом проводили стабілізаційні дії в Чорнобильській зоні. Потім боєць повернувся на рідну Сумщину, де працював по ДРГ біля кордону. Далі — Курський напрямок.
Робота артилерії за цей час кардинально змінилася. Сергій каже, що у 2022 році головною загрозою були ворожі РСЗВ і гаубиці. На один український постріл летіло двадцять у відповідь. Сьогодні ж головна проблема — дрони.
«Кожні 10–12 хвилин летить новий FPV на оптоволокні. Ти не встигаєш відстрілятися, як треба ховатись. Відбиваємося помповими рушницями та автоматами».
Попри розвиток безпілотників, Сергій впевнений: артилерія залишається незамінною. Там, де ударні дрони сліпнуть від ворожого РЕБу та погодних умов, працюють самохідні установки.
«Та навіть якщо ти нічого не бачиш сам, але у тебе є заздалегідь розраховані координати ворога, то просто працюєш по них. І ніяких інших умов не потрібно нашій арті».
