“Сварог” — тому що в цивільному житті працював з металом — зварювання, газозварювання. От і обрав собі ім’я слов’янського бога ковалів за позивний”, — пояснює Віктор.
Йому 48 років. У війську займається тим, що справді любить — він мехвод самохідної артилерійської установки 2С3 “Акація”.
“В підрозділі я спочатку був радіотелефоністом, але постійно просився, щоб перевели в мехводи. Мені це до душі. Створив таку собі чергу на цю посаду”, — усміхається Сварог.
З гусеничною технікою чоловік мав справу ще задовго до повномасштабної війни — працював на тракторі та трубоукладальнику.
“Гусенична техніка, вона по управлінню однакова. Я і на бульдозері їздив. Але на “саушці” є відмінність — все управління на ричагах”, — пояснює артилерист.
Свій перший виїзд на гарматі згадує як стресовий: “Мандраж був такий — аж руки тряслися. Особливо, коли на міст заїхали. Він асфальтований — на гусеницях по ньому, як на катку. 24 тони виїжджають практично на лід на швидкості 40 – 50 кілометрів. Страшнувато було”.
“Тут найважче — це до коробки звикнути. Вона тут складна, шестиступінчаста. Ще й щеплення з подвійним вижимом, як на “газоні”, — розповідає Сварог, рукою м’яко торкаючись броні на своїй “саушці”.
Віктор впевнений, що добрий солдат — це ініціативний солдат.
