“ТЦК відмовляли мені в мобілізації. Потім оголошували в розшук і знову відмовляли. І так тричі”, — сміється Ярослав “Трофим”, номер обслуги гармати у самохідному артилерійському дивізіоні.
Ярославу 23 роки. Йому було 20, коли він нарешті мобілізувався.
“У мене, можна сказати, династія військових. Мама ветеранка Нацгвардії з 25-річною вислугою. Брат воював в АТО. Мала настати і моя черга”.
Серед причин свого рішення Трофим називає і особисту втрату. Його першу дівчину вбили загарбники у 2022 році під час спроби залишити окуповане місто Бучу.
До війська хлопцю вдалося долучитися лише у 2023 році, під час кампанії “Гвардія наступу”. Але знову не з першої спроби.
“Прийшов до Нацгвардії подаватися. Там читають прізвище — кажуть “мама в тебе така-то?”. Я підтверджую. Тоді вони мене завертають і кажуть, що без рапорта про дозвіл від мами навіть слухати мене не будуть”.
Трофим до останнього не розповідав матері про те, що долучився до війська. Батьки дізналися тільки через шість місяців.
Своєю службою хлопець задоволений. Каже, що в його екіпажі дружня атмосфера.
